Багато користувачів, обираючи відеокарту, помічають дивний момент: одна й та сама модель GPU може постачатися з різним об’ємом пам’яті. Наприклад, RTX 3060 має 12 ГБ відеопам’яті, а більш продуктивна RTX 3060 Ti — лише 8 ГБ. Здається нелогічним: навіщо обмежувати можливості вже виготовленого «заліза»? Така поведінка особливо викликає питання у тих, хто збирає потужні збірки, наприклад двопроцесорні робочі станції.
Насправді все пояснюється комбінацією технічних, виробничих та маркетингових причин. Давайте розберемося, чому відеокарти можуть виходити з урізаною пам’яттю — і як це працює всередині.
Причина 1: Маркетинг і продуктова лінійка
Виробники, такі як NVIDIA і AMD, проектують лінійки відеокарт із жорстким розподілом за продуктивністю і ціною. Щоб зберегти це розмежування, вони свідомо обмежують характеристики молодших моделей.
Навіть якщо молодша модель використовує той самий GPU, що й старша, виробник може:
-
знизити кількість доступних CUDA-ядер (або потокових процесорів у AMD),
-
урізати частоти,
-
зменшити об’єм відеопам’яті,
-
звузити розрядність шини (наприклад, із 256 біт до 192 або 128 біт).
Це дозволяє одній архітектурі (наприклад, AD104 у NVIDIA) обслуговувати одразу 2–3 моделі і кілька цінових категорій.
Причина 2: Використання браку або частково несправних чіпів
Виробництво GPU на сучасних технологічних процесах (5 нм, 4 нм тощо) неідеальне. На одній кремнієвій пластині розміщується десятки чіпів, і не всі вони виходять повністю робочими. Деякі мають дефекти в частині SM-блоків, контролерів пам’яті або інших функціональних вузлів.
Замість утилізації таких чіпів виробники:
-
відключають дефектні ділянки (через мікропрограмну прошивку vBIOS),
-
використовують їх у молодших моделях, де не потрібна повна потужність кристала.
Такий підхід називається бінінгом (відбір чіпів). Це дозволяє зменшити відходи, підвищити вихід придатної продукції і не втрачати гроші.
Причина 3: Технічні обмеження архітектури
Об’єм пам’яті не може бути довільним — він пов’язаний з архітектурою контролерів пам’яті і шиною.
Наприклад:
-
якщо у GPU є 192-бітна шина (6 × 32 біти), то на кожен канал зазвичай ставиться 2 ГБ або 4 ГБ GDDR-пам’яті,
-
отже можливі об’єми: 6 × 2 ГБ = 12 ГБ або 6 × 4 ГБ = 24 ГБ.
8 ГБ на 192-бітній шині поставити технічно неможливо без зниження ефективності: або контролери простоюватимуть, або буде асиметрія у доступі до пам’яті.
Тому деякі дивні моменти пояснюються не тільки маркетингом, а й технічними обмеженнями.
Причина 4: Забезпечення стабільності і сертифікація
Іноді відеокарта технічно здатна працювати з повним об’ємом пам’яті, але під час тестування проявляються нестабільності: артефакти, збої, перегрів контролерів.
Виробник у таких випадках:
-
знижує частоти ядра або пам’яті,
-
або програмно відключає частину пам’яті, щоб забезпечити стабільну роботу.
Це частіше стосується OEM-карт, випущених для масових виробників ПК, де надійність важливіша за максимальну продуктивність.
Технічні приклади: один чіп — різні відеокарти
Модель відеокарти | Графічний процесор (GPU) | Об’єм пам’яті | Ширина шини | Коментар |
---|---|---|---|---|
RTX 3060 | GA106 / GA104 | 12 ГБ GDDR6 | 192 біт | 6 контролерів по 2 ГБ: максимальна конфігурація для цієї шини |
RTX 3060 Ti | GA104 | 8 ГБ GDDR6 | 256 біт | Швидша шина, але менше пам’яті |
RTX 4070 | AD104 | 12 ГБ GDDR6X | 192 біт | Урізана версія чіпа AD104 |
RTX 4070 Ti | AD104 | 12 ГБ GDDR6X | 192 біт | Максимальна конфігурація того ж чіпа |
RTX 4080 Super | AD103 | 16 ГБ GDDR6X | 256 біт | Використовується повноцінний чіп AD103 |
RX 6600 XT | Navi 23 | 8 ГБ GDDR6 | 128 біт | Повний чіп Navi 23 |
RX 6600 | Navi 23 | 8 ГБ GDDR6 | 128 біт | Урізано кількість блоків CU |
GTX 1060 3GB | GP106 | 3 ГБ GDDR5 | 192 біт | Урізана не тільки пам’ять, а й частина CUDA-ядер |
GTX 1060 6GB | GP106 | 6 ГБ GDDR5 | 192 біт | Повноцінна версія |
Висновок
Обмеження об’єму відеопам’яті — це не обман і не «жадібність» виробників, а логічне рішення в рамках:
-
виробничої оптимізації,
-
маркетингової стратегії,
-
технічних особливостей архітектури.
Такі заходи дозволяють виробникам зменшити брак, гнучко керувати лінійкою і запропонувати користувачам ширший вибір — від бюджетних моделей до топових. Це особливо актуально не тільки для ігрових систем, а й для серверних ПК, де пріоритетом часто є стабільність і енергоефективність, а не максимальний обсяг відеопам'яті.
Якщо вам потрібна максимальна продуктивність — обирайте старшу модель. Але якщо потрібен розумний компроміс між ціною і можливостями, «урізані» відеокарти — цілком розумний вибір.