Наразі тема обсягу відеопам'яті (VRAM) у графічних процесорах середнього цінового діапазону викликає бурхливі дискусії. Багато користувачів та ентузіастів задаються питанням: чому виробники, зокрема NVIDIA, обмежують кількість пам'яті на своїх масових рішеннях? Крім очевидного прагнення до прибутку, ключову роль у цьому відіграє фундаментальна архітектура GPU.

Взаємозв'язок архітектури GPU та контролерів пам'яті

Почнемо з основ. Флагманські графічні процесори, такі як NVIDIA GB202 (який є основою RTX 5090), є складними кристалами, що включають величезну кількість обчислювальних кластерів, ядер CUDA і, що критично, контролерів пам'яті GDDR7.

Суть проблеми полягає в тому, що кожен обчислювальний блок в архітектурі GPU пропорційно пов'язаний зі своїм власним контролером пам'яті. Це означає, що при масштабуванні GPU, коли з більших і потужніших кристалів вирізаються спрощені версії (для створення карт середнього та нижнього сегментів), кількість обчислювальних ядер неминуче скорочується, а разом з ними — і кількість пов'язаних контролерів пам'яті. І, як наслідок, обсяг доступної відеопам'яті.

Такий підхід дозволяє створювати енергоефективніші рішення, які добре підходять не лише для ігрових систем, а й для офісних ПК, де продуктивність відеокарти не є критичною, але важливі стабільність та оптимальна ціна.

Приклад RTX 5060: Коли 12 ГБ — це проблема

Розглянемо чип GB206, який ляже в основу відеокарт RTX 5060 і RTX 5060 Ti. Цей кристал має всього три обчислювальні кластери і, відповідно, лише чотири контролери пам'яті GDDR7, що забезпечує 128-бітну шину.

Наразі на ринку масово доступні нові чипи відеопам'яті ємністю 2 ГБ. З 128-бітною шиною та 2-гігабайтними чипами можливі дві основні конфігурації:

  • Один чип на канал: Загальний обсяг пам'яті 8 ГБ.
  • Два чипи на канал: Загальний обсяг пам'яті 16 ГБ.

Виникає питання: чому ж немає версії з 12 ГБ, яка, здавалося б, є "золотою серединою" для середнього сегмента? Щоб отримати 12 ГБ при поточних 2-гігабайтних чипах, довелося б вимкнути один контролер пам'яті, що призвело б до скорочення шини до 96 біт. Така вузька шина (96 біт) вважається неприйнятно низькою для сучасних ігор та додатків, оскільки суттєво обмежує пропускну здатність пам'яті та, відповідно, продуктивність карти.

Іншим способом отримання 12 ГБ було б очікування появи чипів відеопам'яті більшої ємності. Дійсно, деякі топові ноутбуки з RTX 5090 вже використовують 3-гігабайтні чипи GDDR7. Якби такі чипи стали масово доступними, то версії 5060 з 12 ГБ або навіть 24 ГБ можна було б виробляти без зміни 128-бітної шини. Однак, оскільки 3-гігабайтні чипи поки що дефіцитні, а RTX 5060 націлена на масовий ринок, NVIDIA ухвалила рішення випустити її з 8 ГБ пам'яті, залишивши більший обсяг VRAM для майбутніх "Super" версій.

Приклад RTX 5070: Чому саме 12 ГБ?

Перейдемо до RTX 5070, яка використовуватиме чип GB205. Цей GPU містить п'ять обчислювальних кластерів і шість контролерів пам'яті, забезпечуючи 192-бітну шину.

З 192-бітною шиною та поточними 2-гігабайтними чипами GDDR7 можливі лише два обсяги пам'яті:

  • 12 ГБ
  • 24 ГБ

NVIDIA випустила RTX 5070 з 12 ГБ. Це пояснюється тим, що надання флагманського обсягу пам'яті (24 ГБ) карті, яка знаходиться в передтоповому, а не у вищому сегменті, було б нелогічним з точки зору позиціонування продукту. Тим не менш, і тут є потенціал для майбутньої "Super" версії: встановлення 3-гігабайтних чипів дозволило б збільшити обсяг відеопам'яті до більш підходящих 18 ГБ.

Висновок

Таким чином, обмеження обсягу відеопам'яті у відеокартах середнього цінового діапазону не є виключно результатом бажання заощадити. Це комплексна проблема, що корениться в архітектурних особливостях GPU, прямому взаємозв'язку між кількістю обчислювальних блоків і контролерів пам'яті, а також поточній доступності та економічній доцільності чипів відеопам'яті різних ємностей. Виробники змушені балансувати між продуктивністю, вартістю виробництва та позиціонуванням продукту на ринку.